Жінку просять бути сильною, але не владною. Самостійною, але такою, що всіх слухає. Успішною, але не…

Жінку просять бути сильною, але не владною. Самостійною, але такою, що всіх слухає. Успішною, але не «кар’єристкою». Доглянутою, але без видимих зусиль. Це не список чеснот. Це набір умов, за яких їй завжди можна сказати: «Ти зробила недостатньо».

Подвійний стандарт працює саме тому, що будь-який вибір можна засудити. Залишилася вдома — не реалізувала себе. Пішла працювати — покинула родину. Попросила допомоги — слабка. Не попросила — сама винна. Питання не в тому, як краще виконувати всі суперечливі вимоги, а хто має право їх встановлювати.

Я не пропоную жінкам ставати ще дисциплінованішими, щоб відповідати всім. Я пропоную відмовитися від самого іспиту. Турбота, кар’єра, материнство, секс, самотність, бажання бути помітною — це не універсальні обов’язки. У кожної свій набір життєвих рішень. Чужа оцінка не повинна бути їхнім остаточним вироком.