Ти видалила фотографію, на якій була щасливою. Бо тобі не сподобалося власне обличчя.
Ви сміялися з подругами, гуляли, обіймалися. Але щойно побачила знімок, почалося: «Жахливе підборіддя», «Які руки», «Навіщо я вдягнула це?» І цілий хороший день раптом став «невдалим фото».
Ти видалила фотографію, на якій була щасливою. Бо тобі не сподобалося власне обличчя.
Ви сміялися з подругами, гуляли, обіймалися. Але щойно побачила знімок, почалося: «Жахливе підборіддя», «Які руки», «Навіщо я вдягнула це?» І цілий хороший день раптом став «невдалим фото».
Іноді ми дивимося на себе очима уявного критика. Помічаємо лише те, що не відповідає нашим вимогам до зовнішності, і перестаємо бачити сам момент: тепло, радість, близьких людей. Фотографія перетворюється на іспит, якого ніхто не призначав.
Перш ніж видалити наступний знімок, спитай себе: що я тоді відчувала? Хто був поруч? Чому одна риса зовнішності має перекреслити весь спогад?
Ти маєш право залишитися на фотографії, навіть якщо не подобаєшся собі на ній.